22.11.2017, 12:46
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
15:51 08.11.2017

Україна – Польща: складність історичного діалогу

Попри величезний спектр спільних інтересів України і Польщі найбільшим каменем спотикання продовжує залишатись історичний діалог, який якщо і дає результат, то явно не той, котрий очікує отримати кожна зі сторін.

Найпопулярнішим аргументом Варшави є те, що сучасні українсько-польські відносини повинні будуватись на правді та історичній справедливості. Ніхто не заперечує, що українсько-польський діалог має будуватись на правді і справедливості, проте у Польщі, зокрема у голови польського МЗС Вітольда Ващиковського про справедливість, вочевидь, свої уявлення.

Поляків ображає культ ОУН УПА в Україні, хоча він не має нічого спільного з полонофобією, але як тільки українці заявляють про свої історичні емоції, то Польща одразу ж знаходить ряд причин, по якій її емоції справедливіші, ніж емоції українців.
Останній інцидент відбувся у Львові, коли Вітольд Ващиковський, під час свого візиту, відмовився зайти до музею «Тюрма на Лонцького» через думку директора, що Польща окупувала Україну в 1918 році.

Суть навіть не в поведінці Ващиковського, а у тому, що Польщі історична справедливість не потрібна. Починаючи від президенства Кучми і Кваснєвського, кожен наступний президент України брав участь в акціях українсько-польського примирення. Згодом аналогічні акції були проведені українськими і польськими націоналістами, після чого ніхто не згадує історичних кривд і будує відносини на двохсторонній вигоді.

Поляків ображають слова про окупацію, тим не менш вони дозволяють собі називати всіх борців за незалежність України військовими злочинцями, незважаючи на те, чи справді ці люди з точки зору міжнародного права здійснювали такі злочини, чи ні.

Історія ОУН УПА не починається з 1943 року, тому вимоги відмовитись від історичної спадщини цих формацій абсолютно безпідставні. Тут також не діє популярний принцип порівнювання ОУН УПА з нацистами, так як Степан Бандера який легально жив у Мюнхені, не був фігурантом на Нюрнберзькому трибуналі.

Продовжуючи тему глорифікації, як кажуть поляки, військових злочинців, хочеться сказати, що в Польщі з цим не все гладко. Для прикладу у Польщі відкрито шануються такі постаті, як Юзеф «Волиняк» Заджєрський, який вирізав всіх українців у Піскоровичах. Тим не менш факт вбивств українських цивільних аж ніяк не перешкоджає Польщі ставити вбивці і військовому злочинцю меморіальні дошки.
Другою постаттю є Юзеф Бісс – людина, котра вирізала колись українське село Павлокома, тим не менш і тут від Польщі ніхто не почув жодних вибачень чи засудження таких дій.

Не менш популярним є польський антикомуністичний партизан Зигмунт «Лупашка» Шенджеляж, який вирізав литовські села, не шкодуючи навіть жінок з дітьми. Та президент Анджей Дуда і міністр оборони Польщі Антоні Мачєревич не рахуються з історичними емоціями литовців, а вшановують тих, кого вважають своїми героями, про що свідчить хоча б те, що і президент і міністр оборони були присутні на офіційному перепохованні «Лупашки».

Всі ці постаті згадані не в контекстів претензій до поляків, а лише для того, щоб черговий раз наголосити, що жоден народ не викладатиме історії по підручнику, який написав його сусід.

Для українців в Україні Бандера і Шухевич – герої, а для поляків у Польщі – злочинці. Поляків ніхто не змушує визнавати ОУН УПА на своїй території героями, то чому поляки змушують українців на своїй території визнавати ОУН УПА злочинцями?

Викрикування голосних фраз і погрози заборонити в'їзд тим, чия точка зору не подобається Польщі, лише призведуть до симетрії зі сторони України.

Ситуація, в якій зараз знаходяться українсько-польські відносини, є типовим зразком позиційного торгу, де кожен захищає свою позицію, абсолютно не відділяючи людей від проблеми і не шукаючи рішення, вигідного для обох сторін.

Немає жодних гарантій, що після ОУН УПА Польща не вимагатиме відмовитись від Січових Стрільців, бо організували Листопадовий чин, а після них не зажадає відмовитись від козаків і добровільного визнання України повсталою польською провінцією.

Саме тому потрібно дати спокій померлим і будувати історичний діалог на правді і справедливості, а не на односторонньому диктаті умов, на яких цей діалог відбуватиметься.

Владислав Ковальчук

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio