04.12.2016, 22:21
World Ukraine War News of Azov Video Events CK Azov About Azov Media about us Opinions Articles
Archive
14:23 05.11.2015

Протести в Чорногорії: Антимайдан чи Майдан? Оманливий паралелізм

Протести в Чорногорії: Антимайдан чи Майдан? Оманливий паралелізм.

Ось уже близько місяця в Чорногорії тривають антиурядові протести, що, як це притаманно для Східної Європи, безпосередньо пов'язані з вибором зовнішньополітичної орієнтації.

У столиці країни Подгориці знайома картина: намети, пахне сльозогінним газом і димом фаєрів. Є безліч поранених, як з боку маніфестантів, так і поліції. Правда, на цей раз все відбувається не як завжди, і прозахідна орієнтація характерна не для протестуючих, а є частиною політики уряду, що твердою ходою веде Чорногорію до Північноатлантичного альянсу: 16 вересня парламент Чорногорії ухвалив резолюцію про підтримку інтеграції в НАТО, а 15 жовтня країну відвідав Йенс Столтенберг.

Прем'єр-міністр Міло Джуканович, людина, проти якої й згуртувалися протестуючі, вимагаючи його відставки, заявляє, що за протестами стоїть Росія й Сербія. Це доволі логічно, враховуючи те, що більшість протестуючих - серби (Чорногорія і Сербія історично дуже тісно пов'язані країни, державний союз яких повністю розпався лише в 2006р.), а обсяг присутності російських інвестицій у чорногорській економіці величезний (за неофіційними даними, росіянам належить близько 30000 об'єктів нерухомості в Чорногорії).

Однак, хоча при першому погляді на проблему напрошується висновок про те, що в Чорногорії відбувається щось зворотне до Майдану, є й риси, що, навпаки, ріднять обидва протестні рухи. Як і на Майдані, зовнішньополітичний вектор - лише один із приводів народного невдоволення. Деякі стверджують, що протести взагалі не носять антиНАТОвський характер. Організації, що входять в опозиційний «Демократичний фронт», не змогли однозначно домовитися з цього питання.

Представник «Демократичного фронту» Небойша Медоєвіч вважає, що Чорногорія була знищена корупцією, злочинністю та диктатурою однієї людини. І справді, Міло Джуканович - вельми неоднозначна особистість, навряд чи гідна великих симпатій. Колишній активіст Союзу комуністів Югославії, а в підсумку удачливий бізнесмен, на референдумі 1992 р. про незалежність Чорногорії від Сербії він виступав проти відділення, а в 2006 р. став одним з ініціаторів референдуму щодо «розлучення» з Сербією.

Починаючи з часів бомбардування Белграда авіацією НАТО, Джуканович прославився як прихильник інтеграції Чорногорії в європейські та євроатлантичні структури, але він безперервно очолює країну вже неймовірно довго, що більш характерно для країн колишнього СРСР, ніж для демократичного світу. Люди на вулицях висловлюються виразно: «Більше 25 років при владі - це забагато, навіть якби він був Махатмою Ганді, а не цим злодієм».

У всякому разі, на Балканах ми бачимо черговий приклад, наскільки потужний вплив справляють наддержави на внутрішнє життя невеликих держав, по суті змушених втрачати будь-яку самостійність, роблячи вибір на користь однієї зі сторін.